Народні казки за участю ляльок
Царівна в підземному царстві
Живий сабе цар та цариця, у їх бувши син і дачка. Яни наказали синові, штоб йон, як яни помруть, жанівся на сястре. Ті багата, ти мала пажівші, у упасля таго, як наказали синові свайму жаніцца на сястре, цар і цариця памерлі. Під брат і кажа сястре, штоб гатавалась до вянцу, а сам Пашов та тато Праса, штоб їх павянчав. Сястра зачала адевацца до вянцу і зрабіла три ляльки, поставила їх на вокнах, стала пасерёд хати та й кажа:
- Кукалкі, куку!
Перша кажа:
- чаго?
Інша кажа:
- Брат сястру бяре.
Третя Гавор:
- Земля раступіся, сястра праваи!
і в другий і в третій раз також. Приходячи брат і питаючи у сястри:
- Чи савсем Адель?
Сястра кажа:
- Ні НЕ савсем.
Йон і Пашов у палі палати дажідацца, Пакуля сястра аденецца. Сястра знов кажа:
- Кукалкі, куку!
Перша кажа:
- чаго?
Інша Гавор:
- Брат сястру бяре!
Третя кажа:
- Земля раступіся, сястра праваи!
Яна правалілась і пашлі на тей світло. Брат, прішовші, що не нашов сястри і змусити так.
Правалівшісь на тей світло, царівна іде так іде - аж стаіть дуб. Яна прийшла до таму дубу, роздяглася. Дуб раступівся; яна Палажа у дупло палю адежу і, зрабівшісь старухаю, пашлі. Іде та іде - аж стаять палати царські; яна, прішовші туди, почала прасіцца, штоб яе найняли. У яе і найняли печі тапіть. У таго царя, у которого у палатах служила царівна, був син халастий. Прийшла няделя. Царський син сабірався та церкви і вялев царівну-старій падати Гребенец. Яна нескоро падала; йон рассярдівся і вдаривши яе па щаце. У упасля таго убрався і паехав та церкви. Царівна-стара пашлі до дуба, де захавать адежу; дуб раступівся. Яна Адель, зрабілась царевнаю-красавіцаю і пашлі в церкавь. Царевич, побачивши яе в церкви, спрасів у лакея: аткудава яна? А лакей знав яе, што ета - тая баба, якая у їх у палатах печі топлячи, і што царевич вдаривши яе Гребінці; у лакей і кажа:
- Яна з міста Біта-Гребешкова.
Царевич приїхавши дамов, шукав-шукав таго горада в сваём царстві і не найшов.
Сталася якся, што царевич рассярдівся і вдаривши царівну-стару сапагом і під упасля таго паехав у церкавь. Таматка була і яна, перядевшісь у плаття, што Палажа у дуб. У царевич, павідавші знову незнакомаю красуню, питаючи у лакея: аткудава яна? Лакей кажа:
- З Біта-Сапагова.
Царевич шукав-шукав таго горада в сваём царстві і не найшов. У почавши думати та гадати, як би сюю незнакомаю красуню спазнать, бо палюбому яе і хатев на їй жаніцца. А дале вигадавши і наказавши на тоя місця, де яна становіцца у церкви, налити Смаль, так штоб їй було невдамёт.
У няделю царівна прийшла у церкавь, перядевшісь, і стала на сваём місці. Скінчилася служба, і як толька яна саступіла з місця, штоб йти дамов, бушмак УЛІПО у змалечку і змусити на місці. Яна і пашлі дамов у адном бушмаку. Царевич вялев узять тей бушмак, привіз дамов, ставши приміряти всім дівчатам, якіе були у його царстві. Никам НЕ пришити тей бушмак па наге, Акрам старої, што тапіла печі. У царевич ставши яе дапрашувать; яна зізналася, хто яна і звідки. Йон і ажанівся на їй. Я на весіллі бувши, мед-вино пив, в роті не було, а па Барадеї патякло.
